День Незалежності України

Цього року ми відзначаємо державне свято під звуки сирен та вибухи снарядів. 31 річниця незалежності України стане нагадуванням усьому світу, як дорого коштує людська свідомість.

Вперше в ХХ столітті незалежність України було встановлено 22 січня 1918 року текстом IV Універсалу, який проголошував, що «…однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу».

За часів Української Народної Республіки у 1918 році затверджено герб, основним елементом якого був тризуб – герб Володимира Великого (без хреста) та гімн – пісню Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна” на музику Михайла Вербицького. Державним прапором став синьо-жовтий стяг.

Від грудня 1918 року на більшості територій відновлено Українську Народну Республіку на чолі з Директорією. Вона ухвалила низку законів, спрямованих на розбудову країни, в тому числі про державну мову, Українську автокефальну православну церкву та встановлення грошової одиниці – гривні.

22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Подія на законодавчому, територіальному, ментальному рівнях об’єднала Україну та стала підставою для відліку історії соборної України. Далі були роки безперервної війни з більшовиками та «білими». Держава проіснувала лише 3 роки.

Західні землі України розділили між сусідніми країнами – Польщею, Румунією, Чехословаччиною, куди вони ввійшли як інтегральні частини, без жодних особливих статусів. На решті земель Української Народної Республіки через збройну агресію більшовицької Росії було встановлено комуністичний (більшовицький) режим. Радянська влада мала незначну підтримку серед місцевих і спиралася на потужний репресивний апарат, а її функціонування було безпосередньо пов’язане з центром влади у Москві.

Імпульс державотворення та національного відродження, який дала Українська революція, був такий потужний, що російські більшовики змушені були з цим рахуватися, запровадивши протягом 1920-х років політику українізації, наслідком якої став підйом національної культури, часткове залучення українців до керівних органів. Створення Української Соціалістичної Радянської Республіки було вимушеною поступкою російської комуністичної влади українському національному рухові. УСРР мала деякі формальні ознаки держави (кордони, органи влади, символіку), проте не було головної – суверенітету. Відтак вона ніколи не була незалежною, ані у вимірі внутрішньої, ані тим паче зовнішньої політики.

В міру посилення комуністичного тоталітарного режиму зростала політична та економічна залежність України. Це викликало наростання спротиву, який вилився в рух, спрямований на відновлення незалежності.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Вона проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

З 02 жовтня по 17 жовтня 1990 року відбулися акції ненасильницької громадської непокори, заздалегідь організовані українською молоддю, переважно студентами. Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нині Майдан Незалежності). Широкомасштабна кампанія отримала назву Революції на граниті. Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.

24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши у ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

01 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили своє прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотнім фактом історії.

В листопаді – грудні 2004 року відбулася Помаранчева революція – кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів. Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Зміна правлячої еліти України, що відбулася в результаті «Помаранчевої революції», і пов’язана з цим переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни дали привід багатьом спостерігачам говорити про чергу «кольорових революцій».

Найновіший приклад в історії України – Революція Гідності, що відбувалася з 30 листопада 2013 року до лютого 2014 року, та початок воєнних дій на сході України. Тоді тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини – пішли на майдани країни, висловлюючи протест проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, що розпочалася 21 листопада 2013, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній до зубів російській армії…

Революція Гідності залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в новітній історії України. Вона змінила нашу ментальність, розпочала і продовжує формувати нову політичну ідентичність.

Нині, в умовах агресії з боку Росії, Україна продовжує відстоювати власну свободу та цілісність держави. На жаль, гинуть наші військові, але завдяки патріотам укріплюється віра в українську державність.